зустріч із дракулоЮ?Або МістиКа з присмаком Крові_

Вампі́ри (упирі — в цій статті розглядається поняття упир в українських міфології і мистецтві) — міфологічні або фольклорні неживі істоти (інші назви невмерлі, оживлені, мертвяки), зазвичай ожилі людські трупи, які живляться людською і/або тваринною кров’ю. Вони також часто зображаються в кіно чи художній літературі, хоч вампіри з художніх творів мають деякі відмінності від вампірів міфологічних. В фольклорі термін переважно використовується стосовно кровососа з східно-європейських легенд, але часто вампірами називають і подібні створіння з інших країн і культур.


Етимологія


Етимологія слова вампір неясна. Дослідники погоджуються, що слова вампір і упир — спільного походження, але вже з праформою є неясності (ǫpirь?, ǫpуrь?, ǫpěrь?). Початковий звук ǫ - носове а, як вважається, в більшості слов'янських мов перетворився в [u] ([у]) ( рос. упырь, укр. упир, біл. упір, чеськ. upír; з сх.-слов. мов — старопольске upir і сучас. пол. upiór), а в деяких зберігся, отримавши перед собою протетичне [в] (ст.-болг. вѫмпырь, пізніше вѫпиръ, въпиръ, ст.-польск. wąpierz).

Первісне значення слова також неясне: одні пов'язують його зі словом нетопир (рос. нетопырь), інші — з коренем слів рос. пари́ть (ширяти), перо (порів. зі ст.-польск. wąpiory — «пернатий») або грец. πύρ — «вогонь». Існує версія (яка переважно відкидається) про зв'язки з тюркськими мовами (татарське убирь — «відьма»). Ще більш сумнівні версії пояснюють початкове ǫ як заперечувальну частку, зводячи значення слова до «той, що не має пір'я» чи «неспалимий». Існують також інші тлумачення.

Першу писемну згадку слова упир старослов’янською мовою звичайно відносять до 1047 року. Це колофон (рукопис) Книг пророків написаний священиком, який переписав кирилицею книгу, яка була написана глаголицею для новгородського князя Володимира Ярославича.[2].[3] Цей автор підписався «попъ Оупирь Лихый».

Вампі́ри (упирі́, вурдала́ки) — міфологічна чи фольклорна нечисть, оживші людські трупи, які харчуються людською або тваринною кров`ю. Вони так само є частим об'єктом кіно чи художньої літератури. У фольклорі термін звичайно використовується стосовно кровососущої істоти зі східно-європейських легенд, але часто вампірами називають і схожих створінь з інших країн і культур. Характерні риси вампіра в різних переказах сильно відрізняються. Деякі культури мають історії про нелюдських вампірів, наприклад летючих пацюків, собак і павуків.

Вампіризм — це спосіб життя, заснований на відібранні крові в жертви. У фольклорі і сучасній культурі термін головним чином відсилає до можливості одержати надлюдські здібності. Історична практика вампіризма може розглядатися як більш специфічна і менш розповсюджена форма канібалізму. Вживання в їжу крові чи плоті іншої людини використовувалася як тактика психологічної війни, спрямована на те щоб усилити страх у ворога. В зоології та ботаніці термін «вампіризм» використовується стосовно піявок і інших організмів, що харчуються тілесною рідиною інших істот. Термін так само використовується і стосовно вигаданих тварин схожої природи, включаючи чупакабру.

Інші поширені назви

Хоча найвідомішими назвами є вампір та упир, але в інших країнах є багато різновидів істот, які теж можуть називатися і вампірами, наприклад:
асвангу;
бруджо, бруджа, бруха;
бхутас;
венче;
гангрел;
гуль;
джованні;
емпус;
йара-мо-йаха-ху;
каппа;
кіцуне;
лазомбра;
ламія;
лангсуяр;
ланнан ши;
лар;
малкавіан;
мора;
морой;
носферату;
обайфо;
понтіанак;
равнос;
ракшас;
салубрі;
самеді;
стрікс, стріга;
тзіміск;
тлахуелпучі;
тореадор;
тремер;
чепіді;
чіан-ши.